Для мене сьогодні стоїть великий знак рівності між Україною і її Президентом. Хто проти нього, той проти України

Ми живемо в дивовижну історичну епоху великих змін у долі України. І для мене сьогодні стоїть великий знак рівності між Україною і її Президентом. Хто проти нього, той проти України. Тому що сьогодні інтереси Президента і народу вперше за багато років історії збігаються. Одні цілі. Одні мрії. Одна праця на благо. Сьогодні Президент, дійсно, обличчя України. Він – її захист. Він – її надія. Він – її гордість, її потужний двигун, її душа. Її шанс. Моя любов і повагу до України дорівнює моєї любові та повазі до Президента.

Моя радість за його успіхи = радості успіхам України. Тому що так воно і є: його успіх – це успіх України. Мої переживання за долі обох однакові, мої найщиріші та гарячі побажання, щоб все вийшло, не зламатися, вистояти обом – однакові, мої молитви до Бога дати сили й витримки здолати цей шлях – завжди за обох. Сьогодні народ і Президент нероздільні в єдиному пориві бачити свою країну щасливою. Україна дає здачі, – говорить він. Це так. Але дає здачі його руками, його серцем, його працею, його здоров’ям, його зусиллями.

Я впевнена, насправді він ніколи не стане узурпатором влади в істинному негативному сенсі цього слова, але мені подобається, коли «колишні» його називають так, бояться, значить, відчувають в ньому силу, тому, що, коли стоїть питання захищати інтереси народу, захищати інтереси України, він завжди вміло і безкомпромісно користується і буде користуватися всією повнотою своєї влади. Все рідше звучить слово «Клоун». Але мені подобається, як вони зляться, і коли вони так його називають. Я завжди потираю руки, згадуючи слова: «Смійтеся, ну, а я сміюся над вами, тільки це навряд чи хто зрозуміє». Ми розуміємо … Я нічого не знала про нього до виборів. Мені знадобилося два тижні, щоб зрозуміти ЩО він є для України.

За два роки моя думка, анітрохи не змінилося. За два роки, скільки б не налаштовували мене проти знайомі й друзі, скільки б не нарікали розчарування близькі бабусі – сусідки, які очікували всього відразу, скільки б не розповідали брехні й казок, скільки б бруду ні лилося з різних медіаресурсів, не було ні секунди, жодного його слова, ні справи, щоб я в ньому засумнівалася. І через два роки я як і раніше щоранку прокидаюся щасливою в цій країні й знаю: колишньої Україна вже не буде.

Автор Наталя Нестерова