28 років незалежності України можновладці шукали й впроваджували механізми, як грабувати та не нести відповідальності.

Не буває так, щоб у політиці все було гладко і солодко. Політика – це мистецтво компромісу та балансування, грубо говорячи, вміння порою з 2-х бід вибрати меншу. Декілька простих прикладів. Ми всі хочемо хорошої медицини, часто чую розмови про державну програму безкоштовних медичних послуг. І водночас ми не хочемо платити податки. А багато не хочуть і не платять. В уряду є два варіанти, на захист яких інтересів стати.

1. Скасувати податки. Закрити очі на неплатників. Або з найбільшими з них увійти в долю, як це робилося протягом довгих років. Але тоді ні з чого буде фінансувати подібну програму. І міняти наш  жахливий стан медицини в цілому. 

2. Або ж Уряд може посилити тиск на неплатників. І в цій ситуації в будь-якому випадку хтось обов’язково залишиться незадоволеним. Неплатники, які звикли за багато років, що «можна було не платити», підуть на Майдан. Немає країни з ідеальними законами. Немає країни з ідеальним урядом, немає країни, де закони задовольняли б усіх.

Тому що ми різні. Ми хочемо різного. Одні незадоволені, коли закон до порушників дорожнього руху занадто лояльний. Інші, ці самі порушники, обурюються, коли закон дуже суворий. Ви скажете, що тут ви цілком на боці перших? Ок. Інший приклад. Одні обурюються, що через коронавірус  відсутній жорсткий контроль і покарання для тих, хто не підкоряється обмеженням, інші, які не вірять в коронавірус, обурюються взагалі найменшим обмеженням. А тут ви на чиєму боці? У той час, як одні задихаються і вмирають в муках від коронавируса в лікарнях, інші в обхід закону сидять в ресторанах і цинічно просторікують про те, що коронавірус – це всесвітня змова. І ці приклади лише верхівка політичного айсберга компромісів.

Чим глибше, тим складніше. У будь-якій державі є прихильники і противники будь-якого явища, що стоїть на порядку денному. Одні ЗА легалізацію наркотиків, наприклад, інші ПРОТИ. Одні ЗА заборону абортів, інші ПРОТИ. Одні ЗА, інші ПРОТИ.

Завжди є два табори. Одні ті, хто думає за країну в цілому, розуміючи, що ми живемо в суспільстві, де все взаємопов’язано. І сьогодні від кожного нашого свідомого кроку, від кожного з нас як маленького гвинтика єдиного механізму залежить майбутнє. Інші, і таких більшість, думають тільки про себе.

Не кажучи вже про два інших табори, особливо яскраво проявляються в Україні: це прості люди з їхніми інтересами й ті, хто довгі роки грабував цих простих людей, для кого все те, що відбувається зараз в державі з приходом Зеленського, це удар по хребту. І вони незадоволені. А ще у них є величезні ресурси голосно, дуже голосно висловлювати своє невдоволення. Але тут є цікава деталь. Так, у них є гроші влаштовувати показові мітинги, у них є ЗМІ, щоб потім всім голосно про це розповісти. У них є підтримка на Заході. (А ви думали, на Заході все кришталево чисті й не люблять гроші?) Але щоб картинка була повною, їм потрібен натовп. І нам починають розповідати страшилки, як все буде погано. І ми часом, не потрудившись розібратися, мимоволі стаємо їх інструментом, тим самим стаючи на захист ЇХ інтересів.

Нам потрібно зрозуміти: є механізми дії, а є механізми зворотної дії. Для реалізації будь-якого плану завжди потрібно знайти ці механізми. 28 років незалежності України можновладці шукали й впроваджували механізми, як грабувати й не нести відповідальності. Одним з найдієвіших виявилося створення законодавчої бази, що захищає виключно їх інтереси. Яка сьогодні починає валитися. Але не тільки це. Вищезазначені ЗМІ. Обдурення народу і позбавлення його якісної освіти. Війна. Нав’язування ненависті один до одного.

Перераховувати можна довго. Як ви думаєте, чи легко знайти зараз механізми зворотної дії? І як швидко вони повинні заробити? Про яке верховенство права може йти мова, якщо суддю дуже легко купити, але при цьому неможливо звільнити й зняти з посади, навіть якщо всім очевидно, що цей суддя працює проти України? Сьогодні, поки судово-правової системи, що працює на інтереси України як такої в країні не існує, а на реформи потрібен час, одним із дієвих механізмів захисту державних цінностей і простих людей від свавілля тих, хто стояв при владі багато років, стала робота СБУ і РНБО.

І всі, хто кричав про відсутність результату роботи нового Президента, побачили результат. І так у всьому. Неможливо в країні, де стільки років все механізми працювали проти простих людей на захист інтересів злочинного угруповання, що тероризує країну, відразу знайти механізми протидії. Навчіться чекати. Навчіться думати. Зіставляти. Особливо якщо ми хочемо демократію. В країні, де всі механізми впливу на свідомість мас належать олігархату, уряду непросто працювати в умовах демократії. Але вони не сходять з курсу.

Ставайте помічниками Президента. Навчіться терпінню. Немає ідеальних урядів і ідеальних умов. Але є країни, де працює закон, і люди його поважають, незалежно від того, чи подобається кожен окремий закон кожному окремому громадянинові. А є країни, де закон не працює. І люди живуть за принципом: «А мені по барабану, виконувати не буду». І розвиненими й цивілізованими виходить бути у перших. Не у других. Щоб наше світле майбутнє від нас не відсувалося, нам потрібно вчитися бути єдиним механізмом «Україна» в 37 мільйонів, а не залишатися 37 мільйонами розрізнених одиниць.

Автор Наталя Нестерова